Роль прогулянки на свіжому повітрі у зміцненні здоров'я   дитини.                                      Консультація для батьків

 Особливістю дітей дошкільного віку є їхня потреба в активних і різноманітних рухах. Саме тому перебування дітей на свіжому повітрі має велике значення для фізичного розвитку дошкільника. Прогулянка є першим і найбільш доступним засобом загартовування дитячого організму. Вона сприяє підвищенню його витривалості і стійкості до несприятливих впливів зовнішнього середовища, особливо до простудних захворювань. На прогулянці діти грають, багато рухаються. Рухи підсилюють обмін речовин, кровообіг, газообмін, покращують апетит. Діти навчаються долати різні перешкоди, стають більш рухливими, спритними, сміливими, витривалими. У них виробляються рухові вміння та навички, зміцнюється м'язова система, підвищується життєвий тонус. Прогулянка сприяє розумовому розвитку, так як діти отримують багато нових вражень і знань про навколишній світ. Пропоную вашій увазі п'ять науково доведених факторів позитивного впливу прогулянки на організм дитини: Покращення фізичного розвитку. Активний відпочинок сприяє розвитку спритності, гнучкості, сили. На вулиці дитина може вдосталь побігати, випробувати свої можливості. Під час дитячих забавок вона розвиває свій організм. Оздоровлення організму. Прогулянки оздоровлюють весь організм, оскільки стимулюють інтенсивний рух крові по судинах. У результаті наші органи - печінка, серце, шлунок тощо ­- краще збагачуються необхідним киснем. А хребет та суглоби під час рухів отримують природний масаж. Зміцнення імунітету. Регулярні прогулянки підвищують імунітет, роблячи його стійким до застуд і переохолодження. У сонячну погоду дитина отримує вітамін D, який зміцнює кістки. Це гарантує стабільне зростання скелета відповідно до віку. А ще, у крові кожної людини є лейкоцити - це так звані «бійці», які захищають нас від шкідливих бактерій і вірусів. Для виконання своєї функції їм потрібно багато кисню, максимальну кількість якого дитина отримує саме на прогулянці. Саме тому любителі  прогулянок рідше хворіють на застуду, грип та інші вірусні хвороби. Зміцнення психічного здоров'я. Прогулянки - це не лише про фізичну активність, але й про релакс. Пустуючи на свіжому повітрі, дитина витрачає багато енергії. Рухливість допомагає виплеснути негативні емоції, а свіже повітря сприяє виробленню ендорфінів - гормонів щастя. Це безпечний, ефективний і безкоштовний засіб зміцнення нервової системи. Покращення апетиту та зміцнення сну. Після гри на вулиці дитина із задоволенням пообідає, щоб відновити сили. Адже перебування дитини на свіжому повітрі позитивно впливає на обмін речовин, сприяє поліпшенню апетиту, засвоєнню харчових продуктів. Позитивний настрій і приємна фізична втома від прогулянки нормалізує здоровий сон і більш повноцінний відпочинок всього організму.

ГЕПАТИТ A: СИМПТОМИ, ЛІКУВАННЯ, ДІАГНОСТИКА

Гепатит A широко відомий як хвороба Боткіна, - це викликається вірусом гостре ураження печінки, яке не переходить у хронічну форму.

Це складне захворювання вважається однією з сприятливих форм ураження печінки, тому що добре вивчено, не вимагає антивірусного лікування, часто закінчується спонтанним одужанням і практично повним відновленням всіх функцій печінки.
Ця хвороба відноситься до числа захворювань, зараження якими відбувається через продукти харчування, тобто це одна з «хвороб брудних рук», широко поширених у країнах, що розвиваються, або в місцях з поганими санітарними умовами і скупченістю населення. Джерело зараження - людина, хвора на гепатит A. Механізму зараження - фекально-оральний, тобто вірус виділяється з фекаліями хворої людини і потім разом з водою або їжею передається іншим людям.

Що відбувається?
Вірус розмножується в організмі людини від 7 до 50 днів, тобто інкубаційний період триває від тижня до півтора місяців. Перші симптоми гепатиту A не дають можливості для швидкого діагностування:

хворий швидко втомлюється, часто відчуває безпричинну слабкість;
іноді буває головний біль;
часто трапляється нудота, блювання;
ще один симптом гепатиту А - хворі часто скаржаться на шкірний свербіж і біль у м'язах і суглобах;
практично завжди спостерігається незначне: 37° - 38,5° С підвищення температури;
у дітей часто спостерігається діарея ;
підлітки та дорослі часто скаржаться на болі в правому підребер'ї, «під ложечкою» або просто у верхній частині живота.

Всі ці розмиті симптоми гепатиту А триває зазвичай близько тижня, це так званий «переджовтяничний період» гепатиту A. За ним наступає «жовтяничний період», коли шкірні покриви, склери очей і слизові набувають ясно видимий жовтого забарвлення, сеча темніє і знебарвлюється кал. Саме в цей період самопочуття хворого дещо поліпшується. Жовтяниця триває від тижня до півтора-двох місяців, після неї починається відновлення. Найчастіше гепатит A закінчується повним одужанням, але період відновлення може затягнутися на досить тривалий період - до півроку.
Діагностика та лікування
Гепатит A - вірусне захворювання, тому ставить діагноз і призначає курс терапії лікар-інфекціоніст. Для постановки діагнозу необхідно зробити біохімічний аналіз крові і сечі: показники рівня білірубіну, «печінкових» ферментів аланінамінотрансферази (АЛТ або сироваткової глутамат-пируваттрансаминази), аспартатамінотрансферази (АСТ, сироваткової глутамат-оксалаттрансаминази), альбуміну або протромбінового часу допомагають поставити діагноз і визначити ступінь ураження печінки та призначити необхідну терапію. При ураженнях паренхіми печінки, рівень АЛТ збільшується в 8-10 разів, наприклад, також рівні АЛТ і АСТ відображають ступінь ушкодження гепатоцитів, але ці аналізи не є достатньою підставою для діагностування гепатиту A.
Остаточний діагноз встановлюється після аналізу на маркери вірусного гепатиту: антитіла класу М до вірусу гепатиту A, наприклад, свідчать про гострої інфекції, в той час як антитіла класу G до вірусу гепатиту A зберігаються в крові довічно і свідчать про те, що чоловік переніс гепатит A якийсь час назад.
Всім хворим на гепатит A (як і гепатит будь-якої іншої форми) рекомендується відязикатися або принаймні знизити вживання алкоголю, який є справжньою отрутою для ураженої вірусом печінки. Рекомендується також всім хворим дотримувати постільний режим, дієту (п'ятий лікувальний стіл за класифікацією М.И.Певзнера) і прийом препаратів, що захищають печінку - гепапротекторов.
Іноді захворювання приймає дуже важку форму, запальний процес не дозволяє печінки справлятися з основними її функціями. В таких випадках проводиться комплексна терапія симптоматичного і дезинтоксикаційної дії. Хворому вводять спеціальні розчини для «розведення» крові і якнайшвидшого виведення токсинів, глюкозу, вітаміни - для зниження концентрації токсинів та забезпечення клітин печінки матеріалом для відновлення. Противірусна терапія при гепатиті А не проводиться.
Як правило, навіть при тяжкій формі перебігу гепатиту A, через півроку (іноді довше) функції печінки повністю відновлюється.
Профілактика
Для самозахисту від будь-якої «хвороби брудних рук» дуже корисно дотримуватися правил особистої гігієни. Але найкращою і надійною профілактикою проти гепатиту А сьогодні є щеплення від нього. Існують дуже сильні вакцини, термін дії яких обчислюється від шести до десяти років. Дотримання правил особистої гігієни ще ніхто не відміняв
Щеплення рекомендується робити всім людям, що прямує у відпустку або на роботу в райони з високим рівнем захворюваності на гепатит A; дітям від 3 років, які проживають в районних із високим рівнем захворюваності, а також спеціалістам і працівникам дитячих садків, інфекційних відділень лікарень, закладів громадського харчування і водопостачання.

Секрети хорошого апетиту дитини

Багато батьків не знають, що робити, коли їхня дитина вередує та зовсім не бажає їсти. А хто з них замислювався над тим, чим, як і коли вони годують дитину? У хорошого апетиту дитини є багато чинників. їх варто знати та враховувати.

Раціональне харчування дітей у дошкільному навчальному закла­ді грунтується на оптимальному режимі харчування та збалан­сованості раціону. Воно є основною умовою підвищення опірності організму дитини до захворювань, для нормального росту та розви­тку дітей. Проте часто в нашому дошкільному навчальному закладі ми стикаємося з такою проблемою, як відсутність апетиту у дітей. А тому давайте розглянемо секрети формування хорошого апетиту у дітей.

Помірність у харчуванні

Власне, ставлення до їжі визначається не лише культурою харчування, але й досвідом людства. «Товста дитина — здоро­ва дитина» — таке твердження закладене у свідомості бабусь, а іноді й деяких мам. Бо ж вони думають, що нагодувати дити­ну — головне материнське призначення. А якщо мама не наго­дує, то обов'язково це зробить бабуся. Проте дитина не потребує великої кількості їжі. Намагаючись «запхати» в дитину порцію страви, розраховану на дорослу людину, батьки негативно впли­вають не лише на фізичний стан, а й на її психіку. Із часом для та­ких дітей переїдання стає звичкою, що призводить до надмірної ваги.

Досить часто причинами переїдання стає примушування дити­ни з'їсти все та показати пусту тарілку або соромлення її за викидан­ня залишків їжі. Так дитина, поступаючись вимогам батьків, звикає переїдати. Хоча будь-яка дитина здатна зрозуміти та відчути, скіль­ки їй потрібно з'їсти.

Об'єм страв має відповідати віку дитини та функціональним можливостям її травної системи. Надмірний об'єм страв може спри­чинити навіть функціональні порушення шлунково-кишкового тракту.

Різноманітність раціону

Страви, приготовані в дошкільному навчальному закладі, від­різняються від домашніх. Небагато сучасних мам готують рибні кот­лети або варять какао. Іноді, потураючи смакам та примхам дитини, вони готують одні й ті самі страви. До того ж батьки часто купують навіть маленьким дітям чіпси, сухарики, піцу, газовані солодкі на­пої. Про шкідливість цих продуктів харчування знають усі. Вони не містять корисних для організму дитини речовин, тож і не задо­вольняють його фізіологічні потреби. Утім, найбільше вражає те, що батьки годують дитину такими продуктами зранку, до відвіду­вання дитячого садка. Природно, що після такого перекусу про хоро­ший апетит не може бути й мови.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вживання натщесерце продуктів харчування зі штучними барвниками, консервантами, ароматизаторами, під-солоджувачами та газом викликає у дітей подразнення слизової оболонки шлунка та сприяє розвитку гастритів, виразкової хво­роби, закрепів.

На думку вчених, від народження діти півсвідомо надають перевагу солодкому, сприймають солоне та автоматично відки­дають гірке та кисле. Цьому є просте пояснення: солодка та со­лона їжа містить цінні та легкозасвоювані речовини. їх організм розпізнає як смачні. Гіркий та кислий смак мають більшість не­свіжих та отруйних продуктів, тому організм визначає їх як не­смачні. Продукти ж, що мають такі смаки, дитям хочеться виплю­нути.

Урізноманітнити дитяче харчування взимку можна заготовлени­ми на зиму чорною смородиною та порічками, квашеною капус­тою, солоними огірками та помідорами. Навесні можна додати до раціону зелень: салат, шпинат, щавель, зелену цибулю, молоду кропиву, кріп та петрушку, а влітку — ягоди.

Тож, щоб у дитини завжди був хороший апетит, важливо уріз­номанітнювати меню вдома, особливо у вихідні дні. Додайте до дитячого меню страви, які подають у дошкільному навчальному за­кладі. Це сприятиме наступності в харчуванні дітей, а також дитина ліпше сприйматиме одні й ті самі страви, які готують вдома та в ди­тячому садку.

Режим харчування вдома

Достатньо часто в сучасних сім'ях відсутній режим харчуван­ня, особливо у вихідні дні. Дітей годують з неоднаковими проміж­ками між прийомами їжі або пізно ввечері перед сном. Це шкодить роботі шлунково-кишкового тракту дитини.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Вживання їжі в певний час виробляє умов­ний рефлекс, забезпечує ритмічність процесів секреції у шлунку й оптимальне виділення травних соків.

За безладної організації харчування організм дитини привчаєть­ся протягом усього дня перекушувати між основними прийомами їжі, іноді навіть замість них. Окрім того, відсутність режиму харчування вдома робить марними зусилля працівників дошкільного навчально­го закладу щодо формування у дітей потреби харчуватися в певний час.

Індивідуальні особливості організму дитини

На апетит впливають також такі індивідуальні особливості організму дитини:

- інтенсивність росту дитини та рівень енерговитрат;

- емоційний стан;

- особливості психіки.

Інтенсивність росту організму дитини залежить від гене­тичних особливостей. У той час, коли дитина росте інтенсивніше, вона більше та охочіше їсть. Коли інтенсивність росту зменшується, може знизитися й апетит. Щодо рівня енерговитрат слід пам'ятати: що більше дитина витрачає енергії, то ліпше їстиме. Якщо дитина малорухлива та спокійна, то їсть вона менше, ніж жвава. Існують і се­зонні закономірності апетиту, але вони теж індивідуальні. Напри­клад, у деяких дітей апетит узимку ліпший, бо вони менш активні, деякі навпаки краще їдять улітку, тому що активніші.

Загальновідомо, що надмірні пе­реживання можуть зіпсувати апетит. Дитина в цьому сенсі чутливіша за до­рослого, адже навіть найменші біль, об­раза, засмучення позначаються на ди­тячій психіці та порушують апетит. Не варто забувати, що спричинити втрату апетиту можуть і досить сильні приємні емоції. Якщо дитина надто збуджена, набігалася, вона може відмовитися їсти. У такому разі не варто пропонувати дитині перекусів, оскільки через якийсь час апетит обов'язково з'явиться.

Вагомим є також вплив особливостей дитячої психіки на апе­тит. Через особливості психіки деякі діти їдять дуже довго, де­які поводять себе за столом з острахом. Така поведінка зазвичай сприймається дорослими як примхливість, перебірливість в їжі та викликає роздратування. Як наслідок, наполегливо, ложка за ложкою, страва прямує до рота дитини. А в чутливих дітей не­гативні емоції, пов'язані з насильним годуванням, можуть спри­чинити психологічну травму. Насильне годування може надовго залишитися в півсвідомості дитини та в подальшому стати при­чиною поганого апетиту. Саме тому фахівці підкреслюють, що їжу треба пропонувати, а не нав'язувати. До того ж не варто висува­ти ультиматум дитині: «Не з'їси усе — не підеш гратися, не будеш дивитися телевізор».

Стан здоров'я дитини

Іноді діти відмовляються від їжі, якщо погано себе почувають або потребують уваги. Цим вони намагаються привернути до себе увагу батьків або педагогів дошкільного навчального закладу. Зниження апетиту можуть спричинити також гострі та хронічні захворюван­ня: ревматизм, тонзиліт, стоматит, порушення роботи нирок, гельмін­този, розлади роботи кишківника тощо. Це природна захисна реакція організму, тому не потрібно вмовляти дитину їсти або намагатися по­ліпшити апетит. У такому разі слід звернутися до лікаря, який поста­вить діагноз або визначить причину порушення апетиту. Коли дитина хворіє, апетиту в неї немає, проте після одужання він обов'язково по­ліпшиться.

Працівники дошкільного навчального закладу та батьки мають пам'ятати, що хороший апетит у дитини залежить від багатьох чинників. Усі їх варто щодня враховувати та бути уважними до дитини. Тоді діти будуть їсти із задоволенням і вживання їжі не перетворюватиметься на проблему. Окрім того, слід формувати в дитини культуру харчування3 як невід'ємну складову здорового способу життя.

Беремо участь в адаптації нових вихованців до умов дошкільного закладу: крок за кроком

«Уперше до дитячого садка!» — скільки хвилювань та сумнівів пов'язано із цим у кожній родині. Та й для дошкільного закладу прийняття нових вихованців — подія надзвичайно важлива. Без сумніву, медичному персоналу потрібно добре підготуватися до неї і бути дуже уважним до кожного малюка

Адаптація у дитячому садку — це процес пристосування дитини до нових умов та розпорядку дня, до вихователів і дитячого ко­лективу, до форм співіснування, відмінних від тих, що існують у ро­дині. На те, як легко та швидко малюк адаптується, впливають:

- рівень психічного та фізичного розвитку;

- загартованість організму;

- сформованість навичок самообслуговування;

- розвиненість навичок спілкування з дорослими та однолітками.

Незвичність оточення, велика кількість нових вражень та ви­мог у дошкільному закладі зазвичай нервують дитину та призво­дять до стресу. Щоб запобігти стресовим станам, ми розробили комплекс заходів медичного, психологічного та педагогічного супроводу адаптації дітей.

Медична сестра здійснює медичний супровід: ще до приходу дити­ни у дитячий садок вона консультує батьків та вихователів, потім конт­ролює стан здоров'я нових вихованців та у разі потреби коригує перебіг адаптації. Тож давайте розглянемо участь медичної сестри в адаптації нових вихованців дошкільного навчального закладу крок за кроком.

Крок 1. Надаємо матеріали для інформаційного стенду

Зазвичай влітку оновлюють інформаційний стенд для батьків. Його наповнюють відомостями про те, які документи потрібні для вступу дитини до дитячого садка та що при цьому слід врахувати. Батьки повинні знати про важливість поступової та завчасної підго­товки дитини до відвідування дитячого садка, про необхідність призвичаювання дитини до розпорядку дня, подібного до розпорядку у дитячому садку, та введення до раціону харчування страв, що готують у дитячому садку тощо.

Щоб допомогти батькам підготувати дитину до відвідування дошкільного закладу, медичній сестрі слід скласти та розмістити на стенді:

- пам'ятку щодо диспансеризації дитини;

- поради для батьків, діти яких уперше підуть до дитячого садк;

- інформацію про розпорядок дня у дошкільному закладі та поради щодо введення подібного розпорядку дня вдома.

На стенді також важливо розмістити довідкову інформацію про регламент роботи медичної сестри: години прийому, графік індиві­дуальних консультацій, контактний телефон.

Крок 2. Беремо участь у батьківських зборах, організованих у дошкільному закладі

Під час батьківських зборів медична сестра має розповісти про оформлення медичної картки дитини, правильне харчування та роз­порядок дня вдома, загартовування дітей, профілактику гострих респіраторних захворювань та вірусних інфекцій. Вважаємо, що на зборах бажано продублювати інформацію, яку вже вивішено на стенді. Запитання особистого характеру можна запропонувати роз­глянути під час індивідуальних консультацій.

У нашому дошкільному закладі влітку проводиться конферен­ція з батьками на тему «Особливості адаптації дитини до умов дошкільного закладу, профілактика порушень здоров'я дитини у цей період». На конференції практичний психолог, медична се­стра і вихователі розповідають батькам про умови перебування в дошкільному закладі, поширюють довідкову інформацію та по­ради, оформлені у вигляді пам'яток.

Крок 3. Проводимо настановні індивідуальні бесіди

Обов'язковою складовою супроводу адаптації є індивідуальні бесіди з батьками щодо механізмів звикання дитини раннього віку, стану її фізичного та психічного розвитку, рівня сформованості куль­турно-гігієнічних навичок тощо. Слід з'ясувати, чи вміє малюк самостійно їсти, користуватися горщиком, вдягатися, вмиватися.

Під час індивідуальних бесід важли­во тактовно з'ясувати передумови,що можуть уповільнити звикання до умов дошкільного закладу. Наприклад, якщо у матері були ускладнення при пологах чи дитина народилася з масою тіла мен­ше ніж 2500 грамів, під час адаптації ди­тина може часто хворіти.

Складно адаптуватись буде й тим, хто не звик дотримуватись певного роз­порядку дня або чий домашній розпорядок дня істотно відрізняєть­ся від розпорядку у дошкільному закладі.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ, дитина яких уперше піде до дитячого садка

1. Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підтримку.

2. Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негатив­не ставлення до відвідування дитячого садка.

3. Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.

4. Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки].

5. Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку.

6. Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.

7. Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до ту­алету.

8. Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.

9. Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку — збирати, розбирати.

10. Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

11. Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

12. Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з ін­шими дітьми.

13. Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини — привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.

14. Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок.

15. Повідомте медичну сестру про стан здоров'я вашого малюка.

16. Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садка не збігався з епікризними термінами: 1 рік 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки.

17. Дайте дитині до дитячого садка улюблену іграшку.

18. Не залишайте дитину одну в перші дні відвідування дитячого садка, побудьте з нею певний час на прогулянці, до обіду, у разі потреби — залишіться на тиху годину.

Ускладнити процес адаптації може несприятлива атмосфера в сім'ї, зокрема неправильне домашнє виховання, конфлікти між батьками, їх­ній низький культурний та освітній рівень, зловживання алкоголем.

Для адаптації важливою є навіть стать дитини — зазвичай, хлопчики адаптуються важче.

Наявність названих передумов має бути врахована у прогнозі адаптації, який медична сестра складає після диспансеризації дитини.

Під час настановних бесід листками медична сестра може запропонувати такі умовні позначки: «.» означає «у нормі», «˅» — погіршення незначні, «˅˅» — значні погіршення.

Під час такої консультації бажано наголосити, щоб вихова­тель звертав увагу на ознаки нервово-психічних розладів ди­тини, помітними ознаками яких є енурез, порушення сну, смок­тання пальців, кусання нігтів, скарги малюка на біль у животі. Вихователь також здійснює контроль за поведінковими реак­ціями дитини(погіршення настрою, поява агресії, страху, не­стабільність сну, апетиту); звертає увагу на взаємодію дитини з дорослими і дітьми; її ігрову та пізнавальну активність, дотри­мання дисципліни.

важливо відповісти на всі запитання батьків, що стосуються здоров'я їхнього малюка, та домовитися про повторну бесіду після медичного обстеження дитини у поліклініці.

Крок 4. Проводимо повторні зустрічі з батьками та прогнозуємо ступінь важкості адаптації

Після того, як оформлено медичну картку дитини і батьки отримали результати диспансеризації, можна спрогнозувати харак­тер адаптації майбутнього вихованця.

Середній строк адаптації дітей раннього віку — 10-20 днів хоч іноді він може збільшуватися до 2-3 місяців. Залежно від передумов, які медична сестра з'ясувала під час бесід з батьками, та результатів диспансеризації, можна орієнтовно визначити тривалість та ступінь важкості адаптації.

Крок 5. Консультуємо вихователів перед прийняттям дітей до дошкільного закладу.

Після проведення зустрічей з батьками медична сестра кон­сультує вихователів та видає їм Адаптаційні листки, заведені на кожну дитину окремо. Для зручності користування Адаптаційними

5 міфів про застуду. Чому діти часто хворіють?

Часто батьки скаржаться, що дитина пішла в дитячий садок, і вже через кілька днів захворіла, тільки одужала – і знову. Тиждень ходить до садочка, а потім два тижні вдома. І це не дивно. Дитячий садок і хвороби дитини пов’язані між собою, і цей факт не дивує ні медиків, ні педагогів.  Чому ж дітки  так часто хворіють і чи справді це так погано, як здається батькам? 

Міф перший: хворіти – шкідливо

Здавалося б, що хорошого в дитячих хворобах? Батьки переконані, що нескінченні застуди в малюка –  серйозна загроза для дитячого здоров’я. Насправді ж повторні епізоди ГРВІ у  дитини, яка потрапила до дитячого колективу, – це не просто нормально, а навіть корисно для дитини. Організм повинен навчитися самостійно справлятися з вірусною загрозою, що він, власне кажучи, і робить, коли дитина йде до дитсадка чи школи.

Міф другий: при постійних застудах дитині треба давати імуностимулятори

А ось і ні! Активізація захисної системи за допомогою природних чи штучних імуностимуляторів у більшості випадків не потрібна. Адже підвищена захворюваність не завжди свідчить про слабкість захисних сил дитячого організму. Дитина, яка вперше почала відвідувати колектив і почала часто хворіти, ввійшла в період активного вироблення імунітету. Якщо її зараз додатково підгодовувати імуностимуляторами, можна отримати надпотужну реакцію з високою температурою, після чого захисні сили впадуть у імунодефіцитний стан. І тоді застуди стануть довготривалими, обростаючи ускладненнями, а стійкий імунітет не сформується.

Міф третій: схильного до застуд малюка треба оберігати від холоду

Хоча застуда, відповідно до своєї назви, часто виникає від переохолодження, спроба “кутати” дитину – не найкращий варіант захистити її від хвороби.  Давно відомо, що діти, яких оберігають від протягів, хворіють на грип і ГРВІ в 8-10 разів частіше за тих, яких систематично загартовують.

Міф четвертий: Треба добре їсти, щоб організм мав сили боротися із застудою

Це неправда. Організм немає можливості перетравлювати багато важкої їжі, адже він значну частину сил витрачає на те, щоб боротися з інфекцією. Зазвичай у хворих малюків немає апетиту.  Тож не треба намагатися нагодувати дитину.

Міф п’ятий: При застуді не можна приймати душ і мити голову

Це неправильно, адже шкіра виконує функцію очищення і захисту, а якщо на ній мільярди бактерій, отже, вона не виконує своїх функцій, що також негативно позначається на стані хворого. Тому чистота залишається запорукою здоров’я.

Отже, якщо дитина постійно хворіє в ранньому віці і не припиняє цього робити й у школі, треба з’ясувати, чому?  У групі ризику:

• Незагартовані діти. Зміцнити імунітет допоможе загартовування – обливання прохолодною водою, контрастний душ, довгі прогулянки, постійне провітрювання дитячої кімнати, сон із відчиненим вікном влітку та з відчиненою кватиркою взимку, спорт і лікувальна гімнастика.
• Дітки, у яких збільшені аденоїди та мигдалики. Аденоїдні розростання ускладнюють носове дихання. Дитина змушена дихати ротом, а це не додає здоров’я. Ніс відіграє роль фільтра і кондиціонера: очищає повітря від вірусів, зігріває і зволожує його.
• Діти курців. У дитини, яку виховують в тютюновому диму, повторні застуди, хронічний отит і гайморит виникають у 4-5 разів частіше, ніж у дітей, батьки яких не курять. До того ж  існує підвищений ризик розвитку алергічного риніту та бронхіальної астми.
• Алергіки. У них спостерігається збій у роботі захисної системи. На алергени вона реагує дуже бурхливо, а на віруси, навпаки, вкрай мляво, тому після перенесеної респіраторної інфекції стійкого імунітету в дитини не виробляється. Вона знову і знову підчеплює той самий вірус, і хвороба йде по колу.
• Ті, кому одразу дають жарознижувальні засоби. Що вища температура – то активніше трудиться захисна система, виробляючи імунітет проти інфекції. Якщо постійно збивати градуси, дитина хворітиме знову. Діти переносять лихоманку легше за дорослих. Ваш малюк із температурою 37-38,5°С цілком стерпно почувається? У неї немає схильності до судом? Зачекайте. Нехай організм побореться.
• Надто вгодовані і високі діти. Їхня лімфатична конституція – вроджені  особливості  статури й обміну, що роблять їх уразливими для інфекцій. Їхнє здоров’я треба цілеспрямовано зміцнювати.

Дітям, які часто хворіють, переважно призначають антибіотики, що знищують не лише шкідливі бактерії, а й корисні. Порушення мікрофлори послаблює імунітет. Отже, профілактика дисбактеріозу в дітей – це ще й профілактика застуд.